Простатит: діагностика та лікування

Простатит – запальне захворювання передміхурової залози, буває гострим і хронічним. Середній вік виникнення захворювання – 25-30 років, частота збільшується з віком.

Простатит може мати інфекційну та неінфекційну природу. Бактерії потрапляють у передміхурову залозу із сечової сфери, кишечнику, а також у результаті зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Простатит викликають:

  • грамнегативні бактерії: кишкова паличка, ентеробактер, протей, псевдомонада;
  • збудники статевих інфекцій: хламідії, гонококи, уреаплазми, вірус герпеса та інші;
  • мікобактерії туберкульозу;
  • синдром гіпертензії в передміхуровій залозі (застій і переповнення венозного русла;
  • аутоімунні захворювання;
  • м’язовий больовий синдром;
  • гіподинамія;
  • психоемоційні розлади, стрес.

Симптоми простатиту;

  • хворобливе, прискорене сечовипускання;
  • виділення з уретри під час сечовипускання та дефекації;
  • підвищення температури;
  • болі в нижній частині живота, у ділянці передміхурової залози;
  • відчуття розпирання;
  • порушення ерекції;
  • зниження або відсутність лібідо;
  • відчуття неповного спорожнювання сечового міхура;
  • безпліддя;
  • загальна втомлюваність і погане самопочуття.

Симптоми простатиту залежать від того, є він гострим чи хронічним, а також від методів лікування. Часто при самолікуванні клінічна картина стерта, незважаючи на активний запальний процес. Хронічний простатит проявляється дискомфортом і болями під час довгого сидіння, відчуттям неповного спорожнювання сечового міхура, еректильною дисфункцією, незважаючи на сильне збудження.

Наслідки нелікованого простатиту: доброякісна гіперплазія передміхурової залози, безпліддя, зниження еректильної функції, утворення кист, хронічний больовий синдром, рак передміхурової залози.

Діагностика простатиту

Діагностує запалення передміхурової залози уролог. Для цього проводиться збір анамнезу, огляд із ректальним дослідженням (пальпацією) передміхурової залози, зовнішнім оглядом та оцінкою стану зовнішніх статевих органів.

Застосовується лабораторна та інструментальна діагностика:

  • посів секрету простати;
  • дослідження на інфекції, що передаються статевим шляхом;
  • УЗД;
  • загальний аналіз сечі, еякулята, простатичного соку;
  • урографія;
  • інші дослідження за показаннями (МРТ, біопсія).

Лікування простатиту

Після встановлення діагнозу призначається лікування. Основний метод лікування – антибактеріальна терапія, яка підбирається на підставі посіву та виявленого збудника. Терапія тривала – займає близько 4-6 тижнів, у випадку хронічного простатиту – довше. У складних випадках можуть знадобитися госпіталізація та внутрішньовенне введення антибіотиків.

Додатково призначаються препарати для полегшення відтоку сечі – спазмолітики, у тяжких випадках може знадобитися гормональна терапія, протинабрякова, а також міорелаксанти для зняття тонусу сечового міхура та сфінктерів. Широко застосовується фізіотерапія та місцеве лікування: уведення ліків в уретру, масаж простати (пальцевий та апаратний), ударно-хвильова, магнітна терапія, електрофорез та ін.

Видужання залежить від форми та тривалості захворювання, його причини, а також комплексності терапії. Пацієнтам потрібно настроїтися на тривалий процес лікування для отримання результату.

Записатися на прийом

    © 2021 Твій лікар у Варшаві